Укр

  1. Головна
  2. Архів
  3. Перспективні наукові дослідження
  4. Наукова стаття № 6

Перегляди  313 переглядів

Петрашко Вадим Олегович

  

ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН: СВІТОВА ПРАКТИКА ТА УКРАЇНА

  
Анотація:
в роботі розглянуто теоретичні та правові засади податкового регулювання земельних відносин. Розкрито основні вектори податкового регулювання земельних відносин в Україні та в інших країнах світу. Визначено потенціал оптимізації податкового регулювання земельних відносин в Україні   

Ключові слова:
земля, земельні відносини, ресурси, регулювання, нормативні акти, податки, фінансування, фіскальна політика   

УДК 336.226

Петрашко Вадим Олегович
здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

(Київ, Україна)

 

ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН:

СВІТОВА ПРАКТИКА ТА УКРАЇНА

 

Анотація: в роботі розглянуто теоретичні та правові засади податкового регулювання земельних відносин. Розкрито основні вектори податкового регулювання земельних відносин в Україні та в інших країнах світу. Визначено потенціал оптимізації податкового регулювання земельних відносин в Україні.

 

Ключові слова: земля, земельні відносини, ресурси, регулювання, нормативні акти, податки, фінансування, фіскальна політика.

 

Земельні відносини є доволі консервативною сферою для регулювання в Україні та світі. Подібний консерватизм обумовлений роллю аграрного сектору та земельних відносин як в господарській, так і в цивільно-правовій сфері.

У контексті, коли багато урядів змушені справлятися з меншими доходами, збільшенням витрат і, як наслідок, фіскальними обмеженнями, збільшення надходжень залишається найважливішою функцією податків, які служать основним засобом фінансування суспільних благ, таких як підтримання правопорядку та громадської інфраструктури. Питання векторів розвитку податкового регулювання земельних відносин в Україні розглядали В.В. Мороз, О. Нечипоренко, А.П. Гетьман, М.В. Шульга, А.М. Статівка, О. Шульга, Т.В. Шуліченко, Ф.О. Ярошенко, В.Л. Павленко та інші [4-9].

Метою роботи є узагальнення сучасного стану та векторів розвитку податкового регулювання земельних відносин в Україні та інших країнах світу.

Сільськогосподарські землі – це частка площ землі, яка є орною, посівною постійними культурами та постійними пасовищами. Орні землі включають землі, визначені Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) як землі під тимчасовими посівами (площі подвійного посіву враховуються один раз), тимчасові луки для косіння чи пасовища, землі під ринком чи городами та землі, які тимчасово перебувають під паром. Земля, занедбана в результаті змінного обробітку, виключається. Земля під постійними культурами – це землі, оброблені культурами, які займають землю протягом тривалого періоду і не потребують пересаджування після кожного збору врожаю, такими як какао, кава та каучук. Ця категорія включає землі під квітучими чагарниками, фруктовими деревами, горіховими деревами та виноградними лозами, але виключає землі під деревами, вирощеними для деревини або деревини. Постійні пасовища – це землі, які використовуються протягом п’яти і більше років для отримання кормів, у тому числі природних і культурних культур.

Середнє значення сільськогосподарських земель для України за останні – років становило 414938 кв. км. з мінімумом 412660 кв. км. у 2007 р. і максимум 419290 кв. у 1992 році. Останнє значення з 2020 року становить 413290 кв. км. Для порівняння, середнє світове значення в 2020 році на основі 193 країн становить 252528 кв. км [10]. Середнє значення відсотку сільськогосподарських угідь для України протягом цього періоду становило 71,62 % з мінімумом 71,23 % в 2007 році і максимальним 72,37 % в 1992р. Останнє значення з 2020 р. становить 71,33 %. Для порівняння, середньосвітовий показник у 2020 році за 193 країнами становить 38,10 % [10].

Податок на вартість землі – це різновид податку на нерухомість, який встановлює вищу ставку податку на землю, ніж на поліпшення, або оподатковує лише вартість землі. Багато інших типів змін у політиці оподаткування майна, таких як заморожування оцінки або обмеження, мають небажані побічні ефекти, включаючи нерівне ставлення до платників податків, що знаходяться в аналогічному положенні, та спотворення економічних стимулів [5].

Оподаткування вартості землі підвищить як справедливість, так і ефективність податку на нерухомість. Підвищення ставки податку на землю має мало небажаних наслідків, тоді як зниження ставки на поліпшення має багато переваг. Земля фактично знаходиться у фіксованій пропозиції, тому збільшення ставки податку на вартість землі підвищить дохід, не спотворюючи стимулів для власників інвестувати та використовувати свою землю. Навпаки, частина податку на нерухомість, що припадає на споруди чи інші поліпшення, перешкоджає інвестиціям [8].

Тягар податку на землю повністю лягає на землевласників, які не мають можливості перекласти податок на інших (наприклад, орендарів). Податок на вартість землі є нейтральним щодо вибору часу забудови земельної ділянки та щільності її забудови, тоді як оподаткування поліпшень, ймовірно, збільшить розповсюдження низької щільності. Понад 30 країн світу запровадили оподаткування вартості землі, тому це не є утопічною пропозицією [9].

 У США досвід оподаткування вартості землі сягає 1913 р., коли законодавчий орган штату Пенсільванія дозволив Піттсбургу та Скрентону оподатковувати вартість землі вищою ставкою, ніж вартість будівель. Статут 1951 р. надав меншим містам Пенсільванії таку саму можливість ввести податок на нерухомість з двома ставками. Хоча більшість муніципальних органів влади в штаті не запровадили оподаткування за двома ставками, а деякі намагалися, а потім скасували його, близько 15 громад зараз використовують цей тип податкової програми. Штат Гаваї також має досвід оподаткування за двома ставками, і в останні роки Співдружність Вірджинія та штат Коннектикут дозволили кільком муніципалітетам вибрати податок на нерухомість із двома ставками, хоча жодна з цих громад ще не прийняла його.

Існує потужна теоретична підтримка оподаткування вартості землі, зокрема зменшення податку на поліпшення нерухомості, а реальний досвід дає докази, які були використані для перевірки економічної теорії, що підтримує податок на вартість землі. У ряді досліджень була зроблена спроба провести статистичні порівняння між юрисдикціями з оподаткуванням вартості землі та без неї, або до та після прийняття земельного податку, хоча результати, як правило, є непереконливими [4-8].

Правові та оціночні проблеми оподаткування вартості землі також існують, але вони не є нездоланними. Оскільки оподаткування майна в США регулюється місцевими органами влади, як це дозволено законодавством кожного штату, запровадження оподаткування вартості землі в більшості штатів потребуватиме нових законодавчих повноважень, а в деяких випадках і конституційної поправки.

Податок на вартість землі також викликає адміністративні проблеми. Земельній ділянці та покращенням кожної ділянки необхідно своєчасно та точно призначити оподатковувану вартість. Хороша новина полягає в тому, що адміністративна політика та професійні стандарти вже вимагають від більшості податкових оцінювачів звітувати окремо про вартість землі та покращень.

Попереджувальна новина полягає в тому, що ця інформація не завжди точна. Успішна система податку на нерухомість з двома ставками вимагала б регулярних оцінок землі та покращень. Оподаткування вартості землі є привабливою альтернативою традиційному податку на нерухомість, особливо набагато більш проблематичним видам оподаткування майна, таким як обмеження оцінки.

Оподаткування землі як особливого виду нерухомості майже так само давнє, як і сама цивілізація. У Єгипті, Вавилонії, Китаї та інших частинах стародавнього світу стягувалися й збиралися податки на майно для фінансування будівництва палаців і храмів та утримання імперських армій. У сучасному світі податок на нерухомість продовжує відігравати важливу роль у багатьох країнах.

У США, наприклад, місцеві органи влади зібрали майже 72 % своїх податкових надходжень за рахунок оподаткування майна у 2006 р. В Австралії та Новій Зеландії порівняні частки податку на нерухомість у надходженнях місцевих податків становлять 100% та 56 % відповідно. Окрім того, що податок на нерухомість є основним джерелом доходу для надання місцевою владою громадської освіти, поліції та протипожежного захисту та інших життєво важливих послуг, податок на нерухомість також став блискавковідводом в американській політиці.

Традиційний податок на нерухомість викликає суперечки, оскільки широко сприймається як несправедливий і регресивний. Хоча докази, що підтверджують це твердження, що платники податку з нижчими доходами несуть основний тягар податку на нерухомість, у кращому випадку є слабкими, широке сприйняття регресивності викликало повстання платників податків і стимулювало зусилля щодо реформування або навіть скасування податку на нерухомість.

Обмеження щодо оцінки вартості майна знижують базу оподаткування майна, доступну для фінансування місцевих органів влади. У поєднанні з обмеженнями ставок податку на нерухомість вони можуть призвести до різкого зниження місцевих надходжень. Протягом року після прийняття пропозиції 13 у Каліфорнії, наприклад, надходження від податку на нерухомість у Голден Стейті впали більш ніж на 45%. Коли міста вводять місцевий податок з продажів, щоб допомогти відновити муніципальний бюджет, вони часто змагаються за залучення великих землеспоживаючих підприємств, таких як роздрібні торговці та автосалони, що сприяє розростанню міст. Крім того, було показано, що податки з продажу є регресивними.

Однією з альтернатив для скорочення місцевих послуг або пошуку нових джерел місцевих надходжень, таких як комісія забудовника або місцевий податок на прибуток, є лобіювання законодавчої влади щодо додаткової державної допомоги, яка може замінити надходження від податку на нерухомість. Хоча державні гранти можуть здатися «безкоштовними грошима» з місцевої точки зору, вони часто надходять до міської ради з певними умовами.

Підвищена залежність від державних (або федеральних) грантів може призвести до втрати місцевої автономії, особливо у визначенні пріоритетів витрат. Залежність від державних грантів, які фінансуються за рахунок податків на доходи фізичних осіб, роздрібний продаж і прибуток підприємств, також робить місцеві бюджети більш вразливими до регіональних та національних рецесій. Серйозний економічний спад 2008–2009 років зруйнував бюджети багатьох штатів, чиї губернатори та законодавці відповіли скороченням допомоги містам. У світлі такої фіскальної невизначеності місцевий податок на нерухомість пропонує більш стабільний потік доходів для фінансування основних муніципальних послуг.

Припускаючи певний рівень надходжень, який необхідно збільшити, що залежить від ширшої економічної та фіскальної політики відповідної країни, існує низка широких міркувань податкової політики, які традиційно керувалися розвитком систем оподаткування. До них відносяться нейтральність, ефективність, визначеність і простота, ефективність і справедливість, а також гнучкість.

Узагальнення сучасного стану та векторів розвитку податкового регулювання земельних відносин в Україні наведено в Конституції України, Земельному кодексі України та Податковому кодексі України [1-3].

Принципи податкового регулювання земельних відносин в Україні:

- Нейтральність: оподаткування має бути нейтральним і справедливим між формами підприємницької діяльності. Нейтральний податок сприятиме ефективності, забезпечуючи оптимальний розподіл засобів виробництва. Викривлення та відповідні збитки виникнуть, коли зміни ціни призведуть до змін у попиті та пропозиції, що відбувалися б за відсутності податку. У цьому сенсі нейтральність також передбачає, що податкова система збільшує дохід, мінімізуючи дискримінацію на користь чи проти будь-якого конкретного економічного вибору. Це означає, що одні й ті самі принципи оподаткування мають застосовуватися до всіх форм підприємницької діяльності, враховуючи конкретні особливості, які в іншому випадку можуть підірвати рівне й нейтральне застосування цих принципів.

- Ефективність. Витрати на дотримання бізнес-процесів та адміністративні витрати для урядів мають бути мінімізовані, наскільки це можливо.

- Впевненість і простота: податкові правила мають бути зрозумілими та простими для розуміння, щоб платники податків знали, де вони знаходяться. Проста податкова система полегшує фізичним особам і підприємствам розуміння їхніх зобов’язань і прав. Як наслідок, підприємства з більшою ймовірністю прийматимуть оптимальні рішення та реагують на намічені політичні рішення. Складність також сприяє агресивному податковому плануванню, яке може призвести до серйозних втрат для економіки.

- Ефективність і справедливість: оподаткування має спричиняти потрібну суму податку в потрібний час, уникаючи як подвійного оподаткування, так і ненавмисного неоподаткування. Крім того, слід звести до мінімуму можливість ухилення та уникнення. Попередні обговорення в технічних консультативних групах вважали, що якщо існує клас платників податків, які технічно підлягають оподаткуванню, але ніколи не зобов’язані сплачувати податок через неможливість його застосування, то платники податків можуть переглядати податок як несправедливий і неефективний. Як наслідок, практична застосовність податкових правил є важливим фактором для політиків. Крім того, оскільки вона впливає на стягнення та адміністрування податків, примусове виконання має вирішальне значення для забезпечення ефективності податкової системи

- Гнучкість: системи оподаткування мають бути досить гнучкими та динамічними, щоб забезпечити відповідність технологічному та комерційному розвитку. Важливо, щоб податкова система була достатньо динамічною та гнучкою, щоб задовольнити поточні потреби урядів у надходженні та пристосовуватися до мінливих потреб на постійній основі. Це означає, що структурні особливості системи повинні бути довговічними в мінливому політичному контексті, але при цьому достатньо гнучкими та динамічними, щоб дозволити урядам реагувати відповідно до потреб, щоб йти в ногу з технологічним і комерційним розвитком, беручи до уваги те, що майбутні зміни часто будуть складними. прогнозувати.

Спільність також є важливим фактором в рамках податкової політики. Власний капітал складається з двох основних елементів; горизонтальний капітал і вертикальний капітал. Горизонтальна справедливість передбачає, що платники податків за подібних обставин повинні нести подібний податковий тягар. Вертикальна справедливість – це нормативне поняття, визначення якого може відрізнятися від одного користувача до іншого.

На думку деяких авторів, це говорить про те, що платники податків у кращих умовах повинні нести більшу частину податкового тягаря як частку свого доходу. На практиці тлумачення вертикальної справедливості залежить від того, якою мірою країни хочуть зменшити варіацію доходу, і чи слід застосовувати її до доходу, отриманого за певний період, чи до доходу протягом усього життя [6, 8].

Перш ніж запровадити оподаткування вартості землі, його прихильникам необхідно провести деякі фундаментальні дослідження та зібрати широку коаліцію прихильників. Також може бути важливим поетапно запровадити оподаткування вартості землі протягом кількох років і запропонувати податкові пільги для захисту власників невеликих земельних ділянок із більшою інтенсивністю землі. Коротше кажучи, прихильники оподаткування вартості землі повинні адаптувати своє повідомлення до місцевих економічних умов, якщо вони хочуть досягти політичного успіху.

Отже, узгодження процесу оцінки вартості земель та її оподаткування є основою для бюджетного наповнення як дохідної частини фондів місцевих бюджетів, так і способом впорядкування цивільно-правових та господарських відносин стосовно регулювання відносин з землю та оподаткування її володінням та використанням.

Земельна політика — це офіційна діяльність уряду щодо його намірів і планів щодо збереження, використання та виділення землі. Земельні відносини тісно пов'язані з відносинами власності та екологічним аспектом землекористування. Головне, що земля є засобом виробництва в сільському господарстві, а земельні відносини є частиною аграрної політики в регіонах.

Державна політика базується на правовому підході та економічній перспективі регулювання. Статистичні дослідження показують проблему використання земель для сільського господарства. Україна є найбільшою державою світу з рівнем плодотворного чорнозему, однак площа сільськогосподарських угідь поступово скорочується, а площа невикористовуваних земель збільшується.

Податкова система підтримує використання сільськогосподарських угідь за цільовим призначенням. Водночас місцева влада могла бути зацікавлена у поповненні бюджету на поточні потреби, а отже, у підвищенні земельного податку. Зростають податки на всі орні землі, як використовуються, так і невикористовувані. На основі вивчення та імплементації кращого досвіду світової практики необхідно розробити та реалізувати успішну земельну політику в сільському господарстві України.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

 

  1. Конституція України [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4208#n4208.
  2. Земельний кодекс України [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/paran1847.
  3. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page3.
  4. Мороз В.В. Фінансове регулювання земельних відносин в Україні [Текст] : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.08 / Василь Васильович Мороз. – Тернопіль : ЗУНУ, 2021. – 254 с.
  5. Нечипоренко О. Світова практика розвитку земельних відносин. Економіка АПК. 2007. № 4. С. 154–157.
  6. Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення : монографія / А.П. Гетьман, М.В. Шульга, А.М. Статівка та ін. ; за ред. А.П. Гетьмана та В.Ю. Уркевича. Харків : Право, 2012. 448 с.
  7. Шульга О. Історія розвитку земельних відносин в Україні / О. Шульга // Вісник КНТЕУ. — 2010. — № 4. — С. 123—134.
  8. Шуліченко Т.В. Надходження майнових податків до місцевих бюджетів України // Вісник Одеського державного економічного університету. — 2009. — №15. — С. 1—8.
  9. Ярошенко Ф.О. Історія податків та оподаткування в Україні: [навч. посіб.] / Ф.О. Ярошенко, В.Л. Павленко. — Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. — 240 с.
  10. http://www.ukrstat.gov.ua/

 

Petrashko Vadim Olegovich

applicant of the second (master's) level of higher education

Kyiv National University named after Taras Shevchenko

(Kyiv, Ukraine)

 

TAX REGULATION OF LAND RELATIONS:

WORLD PRACTICE & UKRAINE

 

Abstract: the theoretical and legal bases of tax regulation of land relations are considered in the work. The main vectors of tax regulation of land relations in Ukraine and other countries are revealed. The potential of optimization of tax regulation of land relations in Ukraine is determined.

 

Keywords: land, land relations, resources, regulation, regulations, taxes, financing, fiscal policy.

  
Перспективні наукові дослідження. Київ, Україна.   

Посилання для цитування:

Петрашко Вадим Олегович. ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН: СВІТОВА ПРАКТИКА ТА УКРАЇНА // ''Перспективні наукові дослідження'' (міжнародна наукова конференція). ISBN 978-966-6112-30-1. Київ, Україна. С. 31 - 10. 2022 р. // Електронний ресурс: https://academconf.com/article/217 (дата звернення: 22.06.2024 р.)


Повна версія статті PDF

© 2022