Радецький Василь Миколайович

Здійснення особою цивільних прав може супроводжуватись рядом негативних наслідків. Задля уникнення цих наслідків, законодавець встановлює ряд обмежень прав особи. Одним із таких обмежень є недопущення заподіяння шкоди довкіллю при здійсненні цивільних прав. Актуальність даної проблеми полягає в необхідності збереження навколишнього природного середовища не лише для осіб, які зараз проживають на території України, а й для майбутніх поколінь. Антропогенна діяльність, зокрема і при здійсненні цивільних прав, може змінювати і пошкоджувати природні ресурси в такій мірі, що вони можуть ставати невідновлювальними, і в подальшому може постати питання про втрату таких ресурсів. Проблема збереження довкілля є проблемою світового масштабу, тому не дивно, що міжнародною спільнотою прийнятий цілий ряд актів, що регламентують діяльність осіб у сфері недопущення заподіяння шкоди навколишньому середовищу. Одним із базових є Декларація Конференції Організації Об'єднаних Націй з проблем оточуючого людину середовища, прийнята в Стокгольмі в 1972 році. Дана конвенція наводить 26 принципів щодо охорони довкілля, де, зокрема, зазначається, що «природные ресурсы земли, включая воздух, воду, землю, флору и фауну, и особенно репрезентативные образцы естественных экосистем, должны быть сохранены на благо нынешнего и будущих поколений путем тщательного планирования и управления по мере необходимости [1]; человек несет особую ответственность за сохранение и разумное управление продуктами живой природы и ее среды, которые в настоящее время находятся под серьезной угрозой в связи с рядом неблагоприятных факторов. Поэтому в планировании экономического развития важное место должно уделяться сохранению природы, включая живую природу [1], невосполняемые ресурсы земли должны разрабатываться таким образом, чтобы обеспечивалась защита от истощения этих ресурсов в будущем, и чтобы выгоды от их разработки получало все человечество [1]», тощо.