Укр
Укр
УДК 338.2
Рожко Олександр Дмитрович
доктор економічних наук, професор,
професор кафедри фінансів
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
(Київ, Україна)
Горнєєва Марина Олександрівна
студентка кафедри фінансів
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
(Київ, Україна)
ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ДОРОЖНЬОГО
ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ
Анотація: в роботі зображена важливість державно-приватного партнерства у фінансуванні доріг, зображені причини недостатнього фінансування дорожнього господарства. Визначена необхідність своєчасного обслуговування доріг. А також проаналізовано способи, яким чином користувачі доріг можуть сплачувати фінансові ресурси на їх утримання.
Ключові слова: фінансування, дороги, транспорт, державно-приватне партнерство, інфраструктура.
В останні два десятиліття спостерігається збільшення вкладу приватного сектора в рамках тієї чи іншої форми державно-приватного партнерства у фінансування транспортної інфраструктури в цілому та доріг зокрема як в розвинених, так і країнах, що розвиваються. Такий внесок допоміг Україні підтримувати, відновлювати та розширювати свої дорожні мережі, включаючи будівництво нових автомагістралей, мостів і тунелів.
Тим не менш, є проекти, які не зможуть залучити приватне фінансування і повинні будуть фінансуватися тільки за рахунок державних коштів. Основна мета цього документа полягає в тому, щоб дати огляд найбільш часто використовуваних засобів стягнення плати з учасників дорожнього руху за отримання фінансових ресурсів для підтримки проектів державно-приватного партнерства або для фінансування повністю державних проектів. Такі збори включають, зокрема, податки на паливо, податки на транспортні засоби, віньєтки і збори [1].
Традиційні джерела фінансування транспортної інфраструктури стають інвестиційною проблемою; таким чином, виникає потреба в альтернативних механізмах фінансування.
Традиційно фінансування дорожньої інфраструктури в основному здійснювалося державним сектором або за рахунок коштів загального бюджету чи за рахунок коштів з інших конкретних джерел (місцеві податки, податки на паливо, податки на придбання нових транспортних засобів та ліцензії на реєстрацію транспортних засобів). Враховуючи брак фінансування через наслідки глобальної фінансової кризи (зниження податків), роль приватного сектора неухильно зростає. Багато країн звертаються до стягування плати за проїзд в якості основного способу залучення фінансування, а розвиток технологій відкриває шлях для майбутніх методів фінансування (поширення справляння плати за проїзд на всю мережу, "вільний потік", моделі стягнення плати з користувачів, засновані на використанні доріг). Дорожні служби також розширили спектр контрактних угод для залучення приватного сектору [2].
Одним із виявлених рішень було партнерство між державним і приватним секторами. Державні і приватні сектори включають різні схеми, що розрізняються за фінансовими і договірними зобов'язаннями, але ключовою спільною рисою є поділ ризиків між державним і приватним суб'єктами. Державні і приватні сектори також можуть сприяти підвищенню операційної ефективності за рахунок поліпшення управління. Однак вони складні, сильно залежать від прогнозів руху додів і тому часто є успішними тільки в тому випадку, якщо застосовуються до проектів магістральних доріг.
Як правило, вартість приватного фінансування і очікувані ставки акціонерного капіталу знижуються, але як і раніше існують труднощі з доступом до кредитів. Закономірно внаслідок цього уряд та фінансові установи повинні створити різні механізми фінансування і гарантії для розширення і забезпечення приватного фінансування. Інноваційні механізми фінансування можуть включати інструменти капіталу (інвестиційні фонди, банки розвитку, державні інвестиційні банки), боргові інструменти (кредитна допомога, корпоративні облігації і гарантії) або інші інноваційні методи з гарантованим отриманням прибутку [3].
Транспортні витрати становлять значну частину структури витрат на товари, які Україна виробляє чи імпортує. Якщо транспортні витрати будуть невиправдано високими, то продукція нашої країни не буде конкурентоспроможною на міжнародних ринках. Витрати на автомобільний транспорт включають не лише витрати на будівництво та утримання дорожньої мережі, а й витрати користувачів доріг, які зростають у міру погіршення стану доріг через збільшення витрат на експлуатацію транспортних засобів (наприклад, на технічне обслуговування та споживання палива), витрати, пов’язані зі збільшенням часу перебування на дорозі. Транзит, а також витрати, пов’язані з дорожньо-транспортними пригодами, які становлять приблизно від 1% до 3% валового внутрішнього продукту країни – ВВП, за оцінками Global Road Safety Facility [4].
Як показує досвід, своєчасне технічне обслуговування набагато дешевше, ніж несвоєчасне технічне обслуговування. Якщо здійснювати технічне обслуговування у відповідний час, тоді загальні витрати на утримання доріг будуть меншими, ніж у разі погіршення стану доріг до такої міри, що вимагає реконструкції, а не менш дорогих обробок, таких як покриття або асфальтове покриття. Наприклад, реконструкція коштує приблизно в п’ять разів більше на кілометр, ніж накладка, і в 25 разів більше, ніж бітумна поверхня.
Отже, для ефективної роботи дорожньо-транспортної системи вкрай важливо, щоб були доступні ресурси для своєчасного обслуговування доріг, а також для розширення мереж доріг за допомогою нових або оновлених сполучень, що в свою чергу зменшить затори, час у дорозі та транспортні витрати.
Уряд збільшив державний внесок у потенційні дорожні проекти державно-приватного партнерства для того, щоб зробити їх привабливими для приватних інвесторів. Така підтримка може мати форму грантів (або субсидій) на будівництво проекту, а також операційних грантів або гарантій мінімального доходу під час операційної фази проекту державно-приватного партнерства. Проте є проекти, які не зможуть залучити приватне фінансування і їх доведеться фінансувати лише державними коштами [5].
Уряду України необхідно розробити цілісну та довгострокову стратегію для експлуатації та підтримки своїх матеріальних активів, які можуть становити значний фінансовий тягар для майбутніх платників податків.
Програма сталого утримання доріг є хорошим прикладом такого підходу. Хоча зазвичай існує політична упередженість щодо фінансування нових активів.
Учасники дорожнього руху зацікавлені в тому, щоб дороги були в належному стані, оскільки експлуатаційні витрати їх транспортних засобів зменшуються значно більше, ніж відповідні витрати на утримання доріг. Таким чином, першим кроком у пошуку фінансування для утримання доріг України є пошук заходів, щоб користувачі доріг сплачували витрати на утримання доріг. Учасники дорожнього руху можуть сплачувати безпосередньо, наприклад, за рахунок плати за проїзд, або опосередковано, наприклад, через податки на пальне. Досвід низки країн показав, що учасники дорожнього руху готові платити за утримання доріг, а також за розширення, якщо вони бачать, що збори та податки, які вони сплачують, призводять до покращення стану доріг [6].
Коли кошти, доступні для дорожнього сектору, значно менші, ніж сума, необхідна для підтримки дорожньої мережі в стабільному, довгостроковому стані та для здійснення виправданих покрашень (наприклад, проекти з економічною ставкою прибутку більше 12%), тоді дорожнє агентство має підготувати чіткий довгостроковий план фінансування. План фінансування повинен показувати розмір фінансового розриву та вказувати, як його можна подолати. Серед іншого, у плані фінансування слід враховувати, як можна ефективніше використовувати наявні ресурси, наприклад, створюючи внутрішню конкуренцію для виконавців дорожніх робіт з боку зовнішніх підрядників, укладаючи контракти на проектні та впровадженні роботи з приватним сектором, а це матиме безпосередній вплив на вартість [7].
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
Rozhko Oleksandr Dmitrovych
Taras Shevchenko National University of Kyiv
(Kyiv, Ukraine)
Hornieieva Maryna Oleksandrivna
Taras Shevchenko National University of Kyiv
(Kyiv, Ukraine)
PECULIARITIES OF ROAD FUNDING IN UKRAINE
Abstract: the paper depicts the importance of public-private partnership in road financing, the reasons for insufficient funding of the road sector. The need for timely maintenance of roads has been identified. The paper also analyzes the ways in which road users can pay for their maintenance.
Keywords: financing, roads, transport, public-private partnership, infrastructure.