Укр
Укр
УДК 657
Окренець Володимир Юрійович
аспірант кафедри обліку і оподаткування
Західноукраїнський національний університет
(Тернопіль, Україна)
ПРОБЛЕМАТИКА КЛАСИФІКАЦІЙ ІНВЕСТИЦІЙ
ТА ОБЛІКУ ДОХОДІВ ВІД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Анотація: в роботі розширено поділ інвестицій за об’єктами вкладень, визначено основні характеристики інвестицій та запропоновано субрахунки для відображення доходів від інвестиційної діяльності.
Ключові слова: інвестиції, доходи від інвестиційної діяльності, класифікація інвестицій, характеристики інвестицій, управління доходами.
При нормальних умовах діяльності підприємства основним джерелом доходів є операційна діяльність. Однак в умовах високої конкуренції підприємствам не варто нехтувати і іншими способами отримання економічних вигід. Активне ведення інвестиційної діяльності є одним із способів одержання додаткових грошових коштів із подальшим їх реінвестуванням, вилученням або використанням для вирішення завдань у інших сферах діяльності. Відповідно, важливими питаннями є класифікація та ефективний облік доходів від інвестиційної діяльності.
Серед численних підходів до класифікацій інвестицій виділяється пропозиція Н. В. Гудзь. Науковець класифікує інвестиції за наступними об’єктами вкладень (рис. 1).
|
Інвестиції за об’єктами вкладень |
|
Капітальні інвестиції |
|
Фінансові інвестиції |
|
Реінвестиції |
Рис. 1. Класифікація інвестиції за об’єктами вкладень
* Сформовано автором на основі Н. В. Гудзь [1]
Н. В. Гудзь виділяє 3 форми інвестицій – капітальні інвестиції, фінансові інвестиції та реінвестиції [1]. Однак у своїй роботі науковець не надає визначення капітальним інвестиціям та реінвестиціям. Під капітальними інвестиціями варто розглядати вкладення підприємства у купівлю або створення власними силами активів, що можуть мати матеріальну або нематеріальну форму. Натомість реінвестиції – це повторне інвестування коштів, які одержані внаслідок здійснення інвестицій.
Н.В. Гудзь виділяє 3 форми фінансових інвестицій.
Інвестування капіталу до статутних фондів спільних підприємств. Дана форма вкладення коштів тісно пов’язана з операційною діяльністю підприємства. Якщо підприємство має частку у статутному капіталі постачальників сировини і матеріалів, це забезпечує стратегічний господарський зв’язок. Також ця форма інвестування відкриває наступні стратегічні напрямки розвитку підприємства: розвиток власної виробничої інфраструктури, збільшення можливостей реалізації продукції чи початок роботи на інших регіональних ринках, різні види галузевої чи товарної диверсифікації операційної діяльності, інші стратегічні напрямки розвитку підприємства [1].
Внесення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Дана форма інвестування орієнтується на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів, а найбільш поширений різновид вкладення – депозит в комерційних банках. Зазначена форма застосовується для короткотермінового інвестування капіталу задля одержання інвестиційного прибутку [1].
Внесення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Зазначена найбільш поширена та перспективна форма фінансових інвестицій реалізується шляхом придбання цінних паперів, що перебувають у вільному обігу на фондовому ринку. Відмінними особливостями даної форми є: вибір серед альтернативних інструментів інвестування з різними термінами вкладів, найвищим рівнем державного регулювання та захисту інвестицій, широкою інфраструктурою фондового ринку, поширеністю оперативної інформації щодо стану і ринкової кон’юнктури ринку тощо. Ключове завдання придбання фондових інструментів – отримання інвестиційного прибутку, однак вони можуть використовуватись і задля одержання фінансового впливу на підприємства (внаслідок придбання контрольного або суттєвого пакету акцій) [1].
Доповнюючи класифікацію Н.В. Гудзь, варто виділити такий вид фінансових інвестицій як інвестування у криптовалюту. Дана форма інвестування наразі не є достатньо поширеною серед вітчизняних підприємств, зважаючи на недостатню міру державного врегулювання та можливі потенційні проблеми з податковими органами щодо питань оцінки, переоцінки криптовалют. До відмінних особливостей цієї форми інвестування варто віднести наступні: відсутність вищого регулятора, що може заблокувати трансакції, висока волатильність, широкі можливості щодо втрати активу, анонімність операцій, відсутність впливу інфляції тощо. До основних завдань придбання такого роду інвестиційних інструментів варто віднести: одержання інвестиційного прибутку в коротко- та довготерміновому періодах, балансування інвестиційного портфелю за рахунок придбання більш високо ризикованих активів [2, 242-243].
Незалежно від різновиду інвестицій, їм притаманні спільні риси. Основні характеристики інвестицій, які повинні враховуватись управлінським персоналом при прийнятті рішень щодо інвестування, зображені на рис. 2.
|
Характеристики інвестицій |
|
Одержання економічних вигід |
|
Термін повернення |
|
Ризиковість |
Рис. 2. Характеристики інвестицій
*Сформовано автором
Будь-яка інвестиційна діяльність передбачає одержання економічних вигід, однак не обов’язково у формі грошових коштів: відсотків, роялті тощо. Натомість підприємство може отримати певні матеріальні запаси, необоротні активи, право власності на частку інвестованого бізнесу або ж інвестиційні сертифікати, акції, облігації чи інші цінні папери.
Термін окупності – плановий проміжок часу, протягом якого вкладені кошти у формі різних економічних вигід будуть повернені підприємству у повному обсязі. Якщо управлінці розглядають альтернативні варіанти з однаковими іншими параметрами, то більше шансів бути вибраним має опція із меншим терміном окупності.
Кожна інвестиція характеризується певним ступенем ризику. Нижча фактична одержана дохідність призводить до підвищення тривалості окупності інвестиції. Певні не враховані або нововиявлені фактори можуть привезти до втрати вкладених коштів.
Облік доходів від інвестиційної діяльності відбувається на рахунках 72 «Доходи від участі в капіталі» та 74 «Інші доходи». Науковців, що займались дослідження доходів від інвестиційної діяльності, можна поділити на дві групи: одні наголошують на потребі відмовитись від окремого рахунку 72 «Доходи від участі в капіталі», інші натомість наголошують на його практичній необхідності та доцільності.
Н. В. Прохар та Ю. О. Начовна зазначають, що немає потреби відображати фінансові доходи відразу на двох рахунках: 72 «Дохід від участі капіталі» та 73 «Інші фінансові доходи». Автори мотивують свій підхід тим, що інвестиції в спільні, дочірні та асоційовані підприємства здійснюються за методом участі в капіталі, за виключенням ситуацій утримання фінансових інвестицій для продажу або існування можливості у підприємства передавати грошові кошти інвестору або учаснику спільного товариства. Для прикладу, доходи від реалізації товарів, робіт та послуг відображаються на одному рахунку, хоча підходи до визнання та оцінки таких доходів відрізняються між собою [3, c. 103].
Я. Д. Крупка наголошує, що доходи, що відображаються на рахунку 72 «Дохід від участі в капіталі» варто відносити до інвестиційної, а не фінансової діяльності [4, с. 108]. Підприємство здійснює інвестицію, що передбачає придбання частки у іншій фірмі, а у разі прямого інвестування інвестор отримує право на управління. При цьому у підприємства-інвестора не відбувається зміни у власному чи залученому капіталі, що є характерним для фінансової діяльності.
Ю. Ю. Мороз пропонує узагальнювати доходи від участі в капіталі не на рахунку 72 «Дохід від участі капіталі», а на субрахунку 794 рахунку 74 «Інші доходи» [5, с. 139]. Натомість З-М. В. Задорожній та І. Я. Омецінська наголошують, що доходи від участі в капіталі є особливими видами доходів, тому не доцільно їх об’єднувати із іншими доходами інвестиційної діяльності [6, с. 232].
Підтримуючи позицію З-М. Задорожнього та І.Я. Омецінської, вважаємо, що не доцільно об’єднувати рахунки 72 «Дохід від участі в капіталі» та 74 «Інші доходи». Дохід від участі в капіталі інших підприємств має специфічний спосіб розрахунку, що полягає у розрахунку вартості інвестиції на кінець періоду з врахуванням її собівартості на початок періоду, зміни частки інвестора та вирахуванням виплачених дивідендів. Окремим рядком облікова інформація про доходи та витрати від участі в капіталі подаються і в Звіті про фінансовий результат (Звіті про сукупний дохід), що забезпечує більший рівень корисності облікової інформації для зацікавлених користувачів.
Доцільно відображати одержані доходи та відсотки у якості доходів від інвестиційної діяльності з перенесенням відповідних субрахунків на рахунок 74 «Інші доходи»:
740 «Дохід від зміни вартості фінансових інструментів»
741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій»
742 «Дохід від відновлення корисності активів»
744 «Дохід від курсових різниць інвестиційної діяльності»
745 «Дивіденди одержані»
746 «Відсотки одержані»
747 «Репарації одержані»
748 "Інші доходи"
Отже, інвестиційна діяльність на підприємстві повинна здійснюватись як результат тісної співпраці між працівниками управлінського та облікового персоналу. З одного боку перші повинні володіти обліковою інформацією про вільний обсяг грошових коштів, що може бути використаний для вкладень, результати попередньо здійснених інвестицій та приймати рішення щодо розпорядження грошовими коштами. Натомість обліковий персонал повинен відображати результати інвестиційної діяльності у відповідності до чинного законодавства та вимог управлінського персоналу.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
Okrenets Volodymyr Yuriyovych
graduate student of the Department of Accounting and Taxation
Western Ukrainian National University
(Ternopil, Ukraine)
PROBLEMS OF CLASSIFICATION OF INVESTMENTS
& ACCOUNTING OF INCOME FROM INVESTMENT ACTIVITIES
Abstract: author of paper expands the division of investments by investment objects, defines the main characteristics of investments, and suggests sub-accounts for displaying income from investment activities.
Keywords: investments, income from investment activities, investment classification, investment characteristics, income management.